Ще один важливий твір на ЗНО - це послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» Тараса Шевченка. Проаналізуймо сьогодні його зміст та композиційні особливості!

Зауважте! У назві твору використано саме слово «ненарожденним» - це не помилка ;)

Аналіз послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

Літературний рід

Лірика (з незначними елементами епосу).

Тематичний різновид лірики

Громадянська.

Жанр

Послання (поетичний твір у формі листа або звернення до реальної чи вигаданої особи/групи осіб).

Адресат

Щодо адресата Шевченкового твору серед літературознавців є зовсім різні думки. Утім більшість дослідників сходиться на тому, що твір звернено насамперед до української еліти, себто освіченої частини панства. Слід зауважити, що в назві твору фігурують не лише земляки-сучасники, але й представники минулих (мертві) і майбутніх (ненароджені) поколінь, що розширює зміст твору до масштабних узагальнень і сміливих передбачень.

Історія створення й публікації

У рукописній збірці «Три літа» Т. Шевченко зазначив, що послання «І мертвим, і живим…» він написав 14 грудня 1845 р. у селі В’юнищі на тодішній Переяславщині (нині це Канівський район Черкаської області), у маєтку поміщика Степана Самойлова, де поет перебував два тижні. Тут Шевченко виконав малюнок «У В’юнищі», з якого видно, що це село, котре належало Самойлову разом із кріпаками, мало добротні хати й великий майдан, було розлогим. У В’юнищі поет написав і низку інших значущих творів, зокрема «Псалми Давидові».

Уперше твір було надруковано в Лейпцигу – у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (1859), назва якої свідчить про те, що в той час Шевченка в освічених колах цінували так само, як Пушкіна. Також послання увійшло до «Кобзаря», виданого в 1860 р. у Петербурзі коштами Платона Симиренка.

Провідний мотив

Критичне осмислення характерних рис української еліти.

Основні ідеї

• засудження еліти за національне безпам’ятство й зневагу до простих українців;
• заклик до об’єднання всіх суспільних станів задля відродження України.

Епіграф

«Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить – лжа оце» - із Нового Заповіту (Перше соборне послання Іоанна Богослова, 4:20).

Таким епіграфом поет, вочевидь, натякає на лицемірство деяких українських поміщиків, що хизувалися своєю вдаваною любов’ю до України, проте власних кріпаків – теж українців – «запрягали в тяжкі ярма».

Згадані у творі імена історичних осіб та назви, що потребують пояснення

Брут – Марк Юній Брут Молодший (85-42 рр. до н.е.) – представник політичної еліти Давнього Риму, прихильник республіканських ідеалів, один з організаторів і виконавців змови проти Гая Юлія Цезаря. Можливо й те, що мається на увазі Луцій Юній Брут (близько 540–509 рр. до н. е.) – один із засновників Римської республіки, який очолив повстання проти останнього римського царя Тарквінія Гордого в 509 році до н. е., один із двох перших римських консулів.

Коклес – Публій Горацій Коклес – напівлегендарний римський герой, відомий насамперед тим, що нібито врятував Рим, сам-один обороняючи міст на річці Тибр від війська етруського царя Порсени в 507 р. до н. е.

Тамерлан або Тимур (1336–1405) — тюрко-монгольський державний діяч, видатний полководець, засновник величезної імперії Тимуридів, який мав помітну роль в історії Середньої, Південної й Західної Азії, Кавказу, Поволжя та Русі.

Коллар Ян (1793–1852) – словацький політик, поет і філософ, засновник панславізму в поезії, поборник ідеї єднання слов’янських народів.

Шафарик Павел Йозеф (1795-1861) – словацький і чеський поет і вчений, засновник наукової славістики.

Ганка Вацлав (1791-1861) – чеський філолог, поет і громадський діяч, прибічник панславізму.

Слав’янофіли – представники одного з провідних напрямів російської суспільно-політичної думки XIX ст., що відстоювали особливий шлях розвитку історії та культури слов’янства загалом та росіян зокрема, кардинально відмінний від шляху розвитку народів Західної Європи.

Синоп, Трапезонд – турецькі міста на узбережжі Чорного моря, що їх узяли штурмом запорозькі козаки під час морських походів початку XVII століття, здійснених задля звільнення полонених.

Переказ послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

Починається твір із чогось на кшталт вступу, де сказано, що поки стомлений люд спочиває, ліричний герой (образ якого фактично збігається з образом автора) як своєрідний духовний подвижник, юродивий весь час плаче «на розпуттях велелюдних», та ніхто не звертає на нього уваги.

Він закликає земляків-панів схаменутися й шукати правди в рідному краї, а не на чужині:

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра.

Герой звинувачує панів у нелюдському ставленні до селян-кріпаків, яких запрягають в ярма:

І знову шкуру дерете

З братів незрячих, гречкосіїв…

За словами ліричного героя (який виступає в ролі пророка), якщо гноблення селян не припинити, то спалахне жорстоке народне повстання:

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших…

Далі герой вдається до гострого викривального монологу, де показує найгірші риси українського панства – чванливого, хвалькуватого й водночас недолугого.

Насамперед він засуджує його сліпе схиляння перед іноземними авторитетами й нехтування національними традиціями, нерозуміння власної історії й незнання рідної мови:

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя…

У творі висміяно тогочасну моду на деяких німецьких філософів, як-от Феєрбаха та Фіхте. Літературознавець і поет П. Филипович слушно зауважив: «Метафізика Фіхте, Шеллінга, Гегеля у провінціональних панів приймала карикатурний характер... Тому і Шевченко малює її в карикатурних формах».

Гіркою іронією сповнені рядки, у яких висміяно мавпування усього, що каже «учитель великий» – німець (поет створює узагальнений карикатурний образ німця, мабуть, через те, що тоді в освічених колах дуже великим був авторитет різноманітних німецьких мислителів – істориків та філософів):

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! Моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі!

(одна з поширених у той час теорій, що її висловлювали деякі німецькі історики, за якою слов’яни походили від монголів)

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! Слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

… І всі мови

Слав’янського люду –

Всі знаєте. А своєї

Дастьбі… Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже…

На думку автора послання, тогочасній еліті притаманне дуже викривлене розуміння національної історії. Він запитує:

Що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?

Багато дворян були нащадками козацьких старшин і воліли бачити предків славними ватажками «вольного народу». Автор показує, що таке розуміння козацького минулого є хибним, і намагається довести, що воно шкодить українському суспільству: неусвідомлення помилок і злочинів козацької еліти може призвести до їх повторення.

Передусім він закидає козацьким ватажкам зрадництво й пристосуванство, обслуговування інтересів Росії та Польщі:

Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття – ваші пани,

Ясновельможнії гетьмани.

Чого ж ви чванитеся, ви!

Сини сердешної Украйни!

Ця дошкульна критика потрібна для того, щоб земляки поета позбулися деяких шкідливих ілюзій, краще усвідомили трагічне становище України й замислилися, що потрібно змінити.

Варто зауважити, що попри застереження про хибність деяких модних нових теорій і висміювання намагань «просвітити современними огнями», поет аж ніяк не закликає нехтувати чужим досвідом:

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Завершується твір позитивною нотою – закликом до примирення та єднання:

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата…

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України…

Обніміться ж, братии мої,

Молю вас, благаю!

«Найменшим братом», тут названо, найімовірніше, простий народ – українських селян. Мабуть, поет плекав надію, що частина українських дворян колись припинить ставитися до селян, як до рабів та джерела прибутків, а натомість стане допомагати їм, опікуватися їхньою освітою та патріотичним вихованням. У цьому він убачав можливий шлях національного відродження.

Перегляньте й інші розбори творів Тараса Шевченка для ЗНО на нашому сайті:

Хочеш більше корисних матеріалів для підготовки до ЗНО?Підписуйся на наш канал на Youtube! Там багатеЗНО цікавого :)