Як запам'ятати наголоси з програми ЗНО (НМТ)?! Це питання не дає спати тисячам старшокласників щороку...

На допомогу приходить викладач української мови Дмитро Заєць. Він написав цілу поему зі словами зі списку, який треба вивчити до ЗНО (НМТ). Автор сподівається, що створені ним образи надовго відкладуться у твоїй пам'яті й допоможуть тобі підготуватися до іспиту на всі двісті.

Тож читай вірш уголос, щоб швиденько запам’ятати наголошування слів до ЗНО (НМТ)!

Дмитро Заєць "Поема про наголоси"

Візьму я аркушик — писатиму поему:
Така моя данина НМТ,
Про наголос завдання — то святе,
І важко кращу віднайти нам тему...
Алфавіт чи, можливо, алфавіт?
І так, і так ми можемо сказати!
Вишиваний, хоч дія — вишивати...
Який складний і загадковий світ!
Пора здолати подругу — боязнь,
Щоб знову на граблі не наступати,
Щоб благовіст у серці відчувати,
Пробити шлях крізь хащі, скелі й грязь...

***

Яскравий форзац виконав експерт,
Майстерність видно в кожнім міліметрі,
Він працював, пітний, днів одинадцять —
Корисну працю не спішив кінчити!
Сюжет цей наскрізний. Його я бачу всюди:
Одноразова спроба — не навчання,
Це уподобання ледачих душ!
Щодобовий підхід — найкращий ключ
До успіху — здолаймо ж цю ненависть
До праці, хай болить спочатку тулуб,
У когось — кишка, щелепа, можливо...
Тернистий шлях, та далі нагорода
Тому, хто зміг опанувати Хаос,
Здолав хаос, страшний та повний безлад!
Він був жахливим підданий тортурам —
Отой підданий царини зростання.
Такий цінник досягнення, звитяги,
Тож ринкову ціну всі мають знати.
Ось стовідсотковий тяжкий добуток.
Тернистий шлях долати треба разом,
Забудьмо ж зручну, звичну нам рівнину!
Щоб колію звичайну покидати,
Потрібні гарні колеса та ремінь
Безпеки, гарно й мати причіп,
Щоб довезти всі речі додаткові
(Утім, ми відхилилися від теми
Кудись убік), та, звісно, добрі гальма...
Утім, підхід цей фаховий не догмат,
А лиш русло, що дано нам, загальне,
І треба дещицю таланту та удачі,
Щоб не здичавіти та справу закінчити!

***

Хай за вікном гуркоче вантажівка —
Ніщо не зіпсує цей день весняний —
Чи весняний? — подивимось довідник —
Порадник мудрий нам усе підкаже!

Підніме настрій нам смачний чорнослив —
Такий смачний, що можна з'їсти центнер!
Тож знаймо міру, бо картають ваги —
Так, саме ваги! Геть, слова російські!
Усе потрібне рідний дасть чорнозем,
А хто не любить страви українські,
Піцерію весь час не покидає,
Поняття про здоровий глузд не має!..
Труд пекарський потрібно поважати
Й світ праці сільськогосподарський,
Хай не такий виразний та яскравий,
Як вибрики відомого артиста,
Котрий на себе поглядає в люстро
Весь час і, дивлячись, радіє
Та думає: «Глядач мене не зрадить!»
Тим часом донька зозла дорікає:
«Вітчим за татуся такого кращий!»
Про цю родину весь квартал пліткує,
За кілометри всі сварки їх чутно,
Їх так багато, мов у каталозі...
Застопорити розповідь цю треба,
Бо начинка її геть не приємна!
Помовчати буває так корисно,
На інший шлях перевести розмову,
Знайти новий сюжет — це так чудово!

Коли читав літопис я Грабянки —
Знань про минуле джерело безцінне —
Звернув увагу, як один отаман
У діалозі висловив ненависть
До ворогів, немов розливши оцет:
«Нехай з'їдять вас камбала плеската
Та осетер, мерзенні бусурмани!»
Не лізли пращури за словом до кишені...

Чи зможу всі слова я охопити,
Згадавши обіцянки урочисті,
Чи посередині впаду та зупинюся,
Мов статуя? Могутній Аполлоне,
О дай мені останню соломинку,
Хоч звисока на нас ти поглядаєш,
Хоч здалека пустими виглядають
І загадки людські, і соцмережі,
Індустрія розваг. Який проміжок
Величний від богів нас відділяє!
Зубожіння в усьому проглядає —
Людська, напевне, ключова ознака —
І підліткова щирість та наївність.
Мов решето, кохання наше й пам'ять!
На нас ти, мабуть, тільки з переляком
Дивився, піалу свою розбивши,
Проводячи разючий свій перепис
Каліцтв і вад, злочинців безпринципних,
І викинув свій посох бурштиновий,
Не в змозі далі стримати огиду...
Та мов павич, бундючний та надутий,
Немов поміщик, жадібний, безкарний,
Людина не спиняла гамір, бешкет,
Поняття про богів чужим їй стало, —
Хоч сімдесят разів про це скажи їй, —
Для неї все це тільки травестія,
Що змушує сміятись та стрибати, —
Не одкровення чарівне й шовкове,
А просто блазнювання ярмаркове...
І відгомін сумління не доходить...

В однім селі був випадок жахливий:
В одній родині донька незаміжня,
Ще зовсім юна дівчина — ой лихо! —
Від когось завагітніла, і косий,
Ворожий погляд, кпини, сміх, ненависть —
Усіх найгірших рис людських зібрання —
Отій Марині не давали жити.
Їй аж життя хотілось закінчити...
Це треба мати серденько крицеве,
Щоб хрест такий нести, такий перепад
У власній долі винести й пізнання,
Що можуть відвернутися й найближчі:
Дочку не пожаліли батько й матір,
І подруги сміялись. Ніби свердло,
Марину катувала думка клята:
«Це ж не середина, лише початок,
А тигровий цей світ, такий безжальний,
Мене надії завчасу позбавив».
Отож Марина вийшла з хати зрання —
В нічній сорочці, йшла вона босоніж
І кропиви вже зовсім не боялась —
Вона хотіла на ставок — топитись...
«Стрибну — я ж зовсім плавати не вмію», —
Хотіла світ недобрий залишити,
Стрибнула, бідолашна, — зобразити
Весь біль її слабкі не вміють вірші...
Від смерті відділяв її проміжок
Геть невеличкий, певний збіг щасливий
Порятував: один старий рибалка
(Для нього втіха це, а також заробіток),
Що полюбляв ставок той болотистий,
До того ж, друг близький батьків Марини,
Почув дівочий крик — не гаяв часу.
Він відвести біду зумів... Років чимало
Уже минуло, а тепер Марина
Отримала вже ступінь магістерський,
За фахом маркетинг, зустрілася з заможним
І гарним, чуйним хлопцем — вийшла заміж.
У середмісті й має всі вигоди
Її комфортна дорога квартира,
У донечки її — вітчим чудовий,
І витрати Марину не лякають,
Назло її батькам, життя мудріше,
Ніж їхні заіржавілі прокльони,
Й химерну вміє кроїти тканину.
Утім, нам час облишити Марину...

Корнійчуки пишалися дочкою:
Відмінниця, красуня, у навчанні
Завжди найперша, ще й кількаразова
Лауреатка конкурсів музичних;
Така врахує кожний сантиметр!
Для неї помилка, помилка — катастрофа;
Звалася диво-дівчина Христина,
Заняття тата — роздрібна торгівля,
А кулінарія — матусин коник.
Шеф-кухарка, богиня ресторану...
На курятину сходяться сусіди;
Її копчений окіст — диво дивне,
Напій вона майстриня готувати
Небачена, а особливо лате:
Так гарно пахне, що кайфують ніздрі,
А від смаколиків тече нестримно слина.
Фартух надівши, мама каже Христі:
«Усе важливе! Кожна горошина
Не має бути втрачена даремно.
Згадай часи зубожіння, Христинко,
Гуртожиток старий, і навіть дрова
Рубали ми, щоб їжу готувати.
Хтось скаже: єретик лише так бреше,
Та течія життя така бурхлива,
Тож знай, що черговий дарунок долі —
То не назавжди, і завжди будь пильна...
Тобі співають оди: «Ти феномен,
Розумниця, красуня, королева»,
Та слухай пишні похвали з боязню
Й завжди старанно слухай ти вимоги —
Ось, донечко, рецепт для перемоги».
Така матуся в нашої Христини.
А Христя плаче: «Запонка? Запонка?
Стоп! Я ж дивилась відео Огойко
Ганнусі... Застібка? Застібка,
Десь має бути зачіпка... Зачіпка?
Ой лихо, може, правило згадаю?
Я префікс тут, а потім — ка я маю,
Ой Еврика! Тож наголос на перший,
А що, коли навчання я завершу?»
Про фах майбутній думала Христинка,
Та сумніви весь час її з'їдали...
Вона весь час повторює, мов мантру:
«Цемент, цінник, і царина, і центнер —
Чотири слова, хоч не чотирнадцять...
Шляхопровід...» Ох, дівчина ж старанна!

... А в МОН якийсь упир лише сміється:
«Ще вигадаю щось неоковирне:
Асиметрія — що ж, звучить чудово,
Бородавка — а це назло росії!
Визвольний — добре всіх заплутать!
І висіти тризуб усюди має,
А текстовий — яке ж слівце чудове,
А ще оптовий, копчений, щоправда,
Це має бути в нас дієприкметник...
Яка ж багата українська мова,
А головне, панове, загадкова...»
Сидить собі, ледащо, у партері
Та й оленів малює на папері...
«Потрібна закладка! — подумала Христина. —
Авраменко крутий! Нове видання —
Цілком нове, корисне та цікаве,
Ще й наголосів словничок. Так зручно!
Ненависна ця тема... Ні, нормальна!
Ненавидіти я себе лиш маю!
Я маю довести: безсонні ночі,
Біль тім'яний, постійне це читання,
Оці постійні добові рекорди
Та довгий для повторення рукопис
(Дурна я: ніби бюлетень складаю,
Де всі страждання утворили список,
Якусь кумедну відомість, можливо!) —
Усе це не даремно, бо майбутнє
Великих вимагає жертв і праці,
І вигода велика з цього буде...
Усе це має принести, напевне,
Із часом гарні гроші та відомість,
А може, і крутого чоловіка...
Та що я так розмріялась, дурепа?
А час іде... Поправлю краще проділ
Та залатаю розпірку в спідниці.
Візьму я щипці, щоб завити вії...
Сплести, можливо, в закрутку, волосся?
Мабуть чи мабуть, я таки вродлива...
Смачні цукерки, пречудова фольга —
Весь час відволікає від навчання
Мене щось... Ох, нудні інфінітиви:
І віднести, і донести — ой лихо! —
І занести, і завезти — чудово! —
Перевести, перенести — цікаво! —
Усюди ж наголос іде на склад останній,
Усюди ти, запам'ятаю легко…
А ще потрібно вчити псевдоніми:
Складаю НМТ з літератури».
Напрочуд наполеглива Христина,
А подружка її звалася Настя,
Здається, повна Христі протилежність,
Вітчим Настуні підробляв шофером
Таксі, а металургію покинув,
Вітчим, хоч неодружений де-юре,
Утім, кого ці тонкощі цікавлять?
На агрономію піти хотіла Настя,
Хоч тяжко їй далось обрання фаху...
А що ж там усередині голівки
Красивої? Загляньмо на хвилинку...
«Середина наразі листопада —
Тож НМТ той клятий ще далеко.
Ці приморозки так мене дратують:
Хотіла ж надягнути коротеньку
Спідницю та піти на дискотеку...
Усі вже встигли завести бойфренда.
Лише Христинка бідна зволікає...
Цей місяць має принести сюрпризи:
Степан же має привезти дарунки,
Косметику чудову. Всіх здивую!
Торік обруч подарував моднячий —
Такий красунчик мій вітчим чудовий...
У книжці довгій заставка цікава,
Утім, читати все це неможливо...
Ох, як мене ці жалюзі дратують,
У них жахливий кожний дециметр...
Степан те саме говорив матусі,
Та мізки ніби знищив їй перекис,
І як ударить у голівку сеча,
Ніщо тоді не може зупинити
Мою дурну матусю», — видно, Настя
Не надто рідну матінку любила
І навіть ревнувала до Степана —
Геть не взірцева то була родина,
Стосунки ці — на жаль, не симетрія,
Якийсь Бермудський, вибачте, трикутник...
Хаос жахливий у кімнаті Насті,
Тисове ліжко, величезне люстро,
Весь час у нього поглядає краля,
На жаль, довідники закинула надовго,
Такого НМТ не вибачає,
Старанних любить, дурнів зневажає
Та всім воздасть за справи їхні грішні!

*******

Добігла вже кінця поема наша,
Хай пощастить вам, хлопці та дівчата,
Мультипредметний тест чудово скласти,
Хай береже з Авраменком ікона
Та милосердна й праведна Мадонна!..

***

А ось додаткові матеріали від "на всі двісті" для запам'ятовування наголосів:

Хочеш більше корисних матеріалів для підготовки до НМТ чи ЗНО? Підписуйся на наш канал на Youtube! Там багатеЗНО цікавого :)