Частини мови в таблицях: усе, що потрібно знати для ЗНО

Частини мови в таблицях: усе, що потрібно знати для ЗНО

16 жовтня 2020 | Мілена Мельник |
A A A A

Завдяки цій статті ти повториш (або вивчиш 😉) усі частини мови у форматі табличок та схем зі зрозумілими поясненнями. Ми розберемо визначення, складні випадки та способи легко і просто розрізнити частини мови між собою. Більше жодної плутанини на ЗНО 🙌

Частини мови – це класи слів, об'єднаних за характерними спільними ознаками, такими як синтаксична роль, загальне та граматичне значення. Сьогодні розберемо, які є частини мови, чому важливо їх розрізняти на ЗНО і, звісно ж, поговоримо, як саме це робити.

Чому важливо розрізняти частини мови?

На ЗНО трапляються різні тести, зокрема такі, де потрібно з'ясувати, до якої частини мови належить те чи інше слово, а також ті, у яких треба визначити члени речення. Ці завдання є в кожному тестовому зошиті попередніх років, а отже вміння їх розв'язувати гарантовано додасть тобі як мінімум кілька балів до загального результату.

Передовсім варто розібратися, які є частини мови, та чітко окреслити для себе, у чому полягають їхні відмінності. Почнімо з основного:

Частини мови: класифікація

Частини мови поділяються на дві великі групи: самостійні та службові. Окрема, особлива частина мови – вигук – не входить до жодної з цих груп.

Самостійні частини мови Службові частини мови Вигук

Усього частин мови десять. Самостійних найбільше – їх шість. Службових – три. Це:

Самостійні частини мови Службові частини мови Вигук
іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник прийменник, сполучник, частка

Самостійні частини мови

Самостійні частини мови

  • мають лексичне значення (називають предмети, явища, ознаки, кількість, дії, обставини),
  • мають граматичне значення (відмінок, рід, число тощо),
  • виступають членами речення,
  • відповідають на питання.

Це – іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово та прислівник.

Іменник
Питання Називає Приклади Синтаксична роль
хто? що? предмет, істоту, явище праска, Інна, дощ може виступати будь-яким членом, найчастіше – підметом або додатком

Складні випадки визначення іменників

Іменники часто можна сплутати з іншими частинами мови. Треба пам'ятати про такі випадки:

  1. Іменники, які схожі на числівники:
  • одиниця,
  • десяток,
  • половина,
  • сотня,
  • чверть

тощо.

Це іменники, адже вони відповідають на питання "хто? що?" – "четвірка".

2. Іменники, які походять від прикметників:

  • "чергове завдання" – яке?прикметник.

"Це завдання доручили черговому"кому?іменник;

  • "військовий інститут" – який?прикметник.

"Він вчиться на військового" – (на) кого?іменник.

Прикметник

Прикметник
Питання Називає Приклади Синтаксична роль
який? чий? ознаку предмета тихий, лісове, сестрина, білі частіше виступає означенням, інколи – присудком

Складні випадки визначення та утворення прикметників

  1. Як і іменник, прикметник інколи можна сплутати з іншою частиною мови (найчастіше з числівником):
  • сорокалітній, подвійний – це прикметники.

2. Важливо також навчитися правильно утворювати ступені порівняння прикметників:

  • темний – темніший або більш темний (❌ НЕ більш темніший), найтемніший або найбільш темний (❌ НЕ самий темний чи самий темніший).

Числівник

Числівник
Питання Називає Приклади
скільки? котрий? число, кількість, порядок предметів сім, сім десятих, семеро, сьомий

Складні випадки відмінювання числівників

Відмінювання числівників – доволі складна тема. Потрібно запам'ятати кілька особливих випадків:

  1. Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного та знахідного, мають закінчення :
  • 40, 90, 100 (сорока, ста).

2. У числівниках п'ятдесят-вісімдесят, а також кількадесят відмінюється тільки друга частина:

  • 50-80, кількадесят – відм. тільки "-десят" (❌ НЕ п'ятидесяти, а п'ятдесяти);у числівниках двісті-дев'ятсот, а також кількасот відмінюються обидві частини:
  • 200-900, кількасотдвохсот, чотирьохсот.

3. У складених кількісних числівниках відмінюються всі слова, у складених порядкових числівниках – тільки останнє слово:

  • Вісімдесят чотири – вісімдесяти чотирьох, вісімдесят четвертий – вісімдесят четвертого.

4. Числівники від п'яти до двадцяти, тридцять, кільканадцять, від п'ятдесяти до вісімдесяти мають паралельні форми, які не можна "змішувати":

  • 5-20,
  • 30,
  • 50-80,
  • кільканадцять:
Називний шістдесят сім
Родовий шістдесяти семи шістдесятьох сімох
Давальний шістдесяти семи шістдесятьом сімом
Знахідний шістдесят сім шістдесятьох сімох
Орудний шістдесятьма сьома шістдесятьома сімома
Місцевий (на) шістдесяти семи (на) шістдесятьох сімох

6. Дробові числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються, а іменники при них мають форму родового відмінка однини:

  • півтораста військових, півтори хвилини, півтора місяця.

Займенник

Займенник
Питання Вказує на Приклади
хто? що?
який? чий?
скільки?
особу, предмет, ознаку, кількість,
але не називає їх
ми, себе, скільки, інший, жодний, казна-що, самий

Займенник "замінює" іменник, прикметник або числівник. До речі, ці чотири частини мови є іменними.

Складні випадки правопису займенників

Варто запам'ятати правопис деяких слів (часток із займенниками):

  1. Разом:
  • із аби-, де-, -сь:

хтось, абиде, дещо, абикуди.

2. Через дефіс:

  • із будь-, -небудь, казна-, бозна-, хтозна-:

хтозна-куди, будь-коли.

3. Окремо:

  • якщо між казна, бозна, хтозна, аби, де та займенником стоїть прийменник:

бозна до кого, казна з ким.

Дієслово

Дієслово
Питання Називає Приклади Синтаксична роль
що робити? що зробити? дію, стан предмета біжу, полетиш, розказано найчастіше виконує роль присудка, хоча інфінітив може виступати будь-яким членом речення (так, навіть підметом чи додатком!)

Форми дієслова

Дієслово має п'ять основних форм (особова; безособова на -но, -то; неозначена (інфінітив); дієприкметник; дієприслівник). Зупинимося на двох останніх.

Особлива форма дієслова – дієприкметник
Питання Називає Приклади Синтаксична роль
який? ознаку предмета за дією або станом мелена, сяючий, омріяне означення
  • дієприкметниковий зворот – дієприкметник + залежні від нього слова, які завжди є означенням у реченні (увесь зворот – один член речення). Кома при такому звороті НЕ ставиться, коли він стоїть перед означуваним словом. Коли два чи більше зворотів стоять поряд у реченні, послуговуємося правилами розділових знаків між однорідними членами речення.

Приклади: "Запечена під сиром картопля...", "Картопля, запечена під сиром, полита соусом,...";

  • Увага! 👇

Талий (сніг), стиглий або спілий (фрукт), улюблений (автор) – це прикметники.

Особлива форма дієслова – дієприслівник
Питання Позначає Приклади Синтаксична роль
що роблячи? що зробивши? додаткову до основної дію або стан співаючи, заспівавши найчастіше виступає обставиною Незмінна форма
  • основна (дієслово-присудок) та супровідна (дієприслівник) дія виконуються одним і тим самим підметом (❌ не можна сказати "поприбиравши, шафки стали чистішими");
  • дієприслівниковий зворот – дієприслівник + залежні від нього слова. Завжди є обставиною. НЕ виділяється комою (комами), коли це зворот-фразеологізм, який стоїть після основного дієслова.

Приклади: "Вона сиділа склавши руки й нудьгувала", "Склавши руки, вона сиділа й нудьгувала";

  • одиничний дієприслівник (при якому немає жодних пояснювальних слів) НЕ потребує виділення комами, якщо має значення обставини способу дії (а не додаткову дію) та стоїть після дієслова-присудка.

Приклади: "Співають ідучи дівчата" (Т. Шевченко), "Сідає, зітхнувши, мати".

Прислівник

Прислівник
Питання Називає Приклади Синтаксична роль
як? де? куди? звідки? коли? чому? ознаку дії, предмета, іншої ознаки або вказує на обставини, за яких відбувається явище чи подія дуже,
варто,
можна,
гарно,
босоніж,
ліворуч,
завтра, спросоння, наперекір
виступає обставиною, якщо пов'язаний із дієсловом-присудком, або – рідше – означенням (пов'язаний з іменником),
присудком
Незмінна частина мови, не має закінчення

Складні випадки правопису прислівників

Правопис прислівників, про який варто пам'ятати:

  1. Разом:
  • з аби-, де-, -сь.

2. Через дефіс:

  • після по- з суфіксами -ему, -єму, -ому,, :

по-моєму;

  • після будь-, -небудь, казна-, бозна-, хтозна-;
  • перед небудь-, -таки, -то;
  • при утворенні однакових чи близьких за змістом слів:

ледве-ледве.

3. Окремо:

  • якщо це прислівникова сполука – прийменник + іменник, обставина у реченні, відповідає на питання прислівника:

кінець кінцем, день у день, одним одна тощо.

4. ❗️ Через два дефіси:

  • пліч-о-пліч, віч-на-віч, будь-що-будь, всього-на-всього, як-не-як, хоч-не-хоч, коли-не-коли, де-не-де.

Службові частини мови

Службові частини мови

  • не мають лексичного значення,
  • самі "служать" граматичними засобами для вираження зв'язків речень і слів,
  • не виступають членами речення,
  • не змінюються,
  • не відповідають на питання.

Це – прийменник, сполучник та частка.

Прийменник

Прийменник
Що робить Приклади
виражає залежність іменних частин мови від інших слів у словосполученні чи реченні в, на, з-під, о, про, незважаючи на

Найлегше запам'ятати значення службових частин мов за їхніми назвами.

Прийменник знаходиться "при іменнику", а точніше при іменних частинах мови.

Складні випадки визначення прийменників

Важливо розрізняти інші частини мови та співзвучні прийменники:

  1. навколо дому – це прийменник, вживається з іменником,

а от роззирнися навколо – це вже прислівник;

2. хата край селаприйменник, виражає зв'язок одного слова з іншим,

а рідний крайіменник.

Сполучник

Сполучник
Що робить Приклади
зв'язує однорідні члени речення, частини складного речення і, проте, а, але, чи, хоч, незважаючи на те, що, що

Сполучники, як підказує нам їхня назва, сполучають.

Складні випадки визначення та правопису сполучників

  1. Незважаючи на те, що – це сполучник, а от незважаючи наприйменник:
  • з останнім можна скласти просте речення (незважаючи на дощ, у небі світило сонце), а з першим – складне (незважаючи на те, що йшов дощ, у небі світило сонце). Тобто у цих двох конструкцій різне використання. Розумієш різницю? 😉

. 2. Правопис:

  • разом:

немовбито, нібито, причому;

  • через дефіс:

тим-то, тільки-но, тому-то.

3. Сполучники vs. однозвучні слова:

  • однозвучні до сполучників слова мають лексичне значення, є членами речення, відповідають на питання тощо, саме за цими ознаками їх можна відрізнити. Порівняй:

щобщо б, протепро те.

"Що б не сталося, ти можеш прийти до нас, щоб попросити допомоги",

"Я просила її не розповідати про те, що відбулося, проте вона не змогла довго тримати язика за зубами".

4. Різниця між займенником "що" та сполучником "що" у складних реченнях:

  • перший, як правило, можна замінити на "що саме" або "який", тоді як другий можна зовсім опустити (або замінити на інший сполучник): "Пристрій, що працює" vs. "Добре, що пристрій працює".

Частка

Частка
Що робить Приклади
утворює форми дієслів, заперечує, додає відтінків значення не, хай, ну, би, навіть, хіба, наче, хоч

Частка – це те, що залишилося, остача 🙂 Маленька "частинка", що надає слову іншого, сильнішого, конкретнішого або й узагалі заперечного значення.

Складні випадки

  1. Частки іноді "набувають форми" інших частин мови, але тоді це слово виражає відтінок значення:
  • наприклад: "Ну і спека!" Тут "і" – це частка, адже вона не сполучає два слова ("картопля і буряки"), а виражає додаткові емоції.

2. Правопис частки "не" знадобиться тобі не тільки на тестах, але й у власному висловленні – творі на ЗНО, та й для грамотного письма загалом.

Окрема частина мови – вигук

І нарешті! Особлива частина мови – вигук! Ура-а-а! (Так, це теж вигук 😃)

Вигук
Виражає Приклади
почуття, волевиявлення (також етикетні форми), звуконаслідування, не називаючи їх ура, на добраніч, няв, ой, о, пхе, тю Незмінна частина мови

До вигуків умовно зараховують ще звуконаслідувальні слова, тобто те, як людина передає явища природи (шуми, звукове спілкування тварин): гав-гав, няв, ш-ш-ш, ме-е, кап-кап-кап тощо.

Розділові знаки при вигуках

  1. Якщо вигук вимовляється з окличною інтонацією, то на письмі ми виділяємо його знаком оклику:
  • "Ой! Ви вже приїхали?"

2. Якщо без окличної інтонаціїкомами:

  • "Ой, ви вже приїхали?"

3. У випадку перед звертанням, якщо вигуки о, ой тісно пов'язані з ним інтонаційно, кому не ставимо:

  • "Ой матінко!"

Сподіваємося, ця стаття допомогла тобі розкласти все, що стосується частин мови, по поличках! А для повторення та закріплення вивченого радимо переглянути цей відеоурок. Для передплатників під ним також доступні унікальні тести, спеціально розроблені командою "на всі двісті" 🤩⭐


Українська мова Частини мови Морфологія

Коментарів: 0