Продовжуємо опановувати український фольклор! Сьогодні знайомимось із твором у жанрі думи, і це – «Дума про Марусю Богуславку». Проаналізуємо її та розберемося, чому це за визначенням дума і які в неї особливості.
Читати текст думи «Дума про Марусю Богуславку»
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»
Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській Великодная субота,
А завтра святий празник, роковий день Великдень».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий день Великдень сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
То на святий празник, роковий день Великдень,
Став пан турецький до мечеті від'їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,—
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, Боже, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, Боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!
Аналіз думи «Дума про Марусю Богуславку»
Що таке дума?
Дума – ліро-епічний за родом літератури жанр, який виконували під супровід кобзи, ліри чи бандури. Однак це не пісня, адже текст самої думи промовляли речитативом.
Речитатив ― це особлива манера виконання, більше схожа на читання вголос. Послухати фрагмент думи у виконанні кобзаря Степана Пасюги можна тут.
Загалом, у думах розповідали про козаків та їхнє життя у XVI-XVIII століттях. Далі переконаймося, що загальні риси жанру прослідковуються в «Думі про Марусю Богуславку».
Ідея
Ідея твору «Дума про Марусю Богуславку»: засудження поневолення українців та страждань під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.
Тема
Тема твору «Дума про Марусю Богуславку»: визволення українських полонених Марусею Богуславкою.
Герої та образи у творі «Дума про Марусю Богуславку»
- Маруся Богуславка ― символ полонянок, які змушені були покинути Батьківщину, але все ще мали незбориме почуття любові до рідної землі;
- 700 козаків-невільників, що перебували в полоні 30 років.
Особливості композиції
«Дума про Марусю Богуславку» має типову композицію для жанру думи, що містить три частини:
- Заспів («заплачка»): «Що на Чорному морі, на камені біленькому...»
- Основна розповідь: «То до їх дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, приходжає…»
- Закінчення («славословіє»): «Ой визволи, Боже, нас, всіх бідних невольників...»
Час і місце подій
Дія в «Думі про Марусю Богуславку» відбувається напередодні Великодня(«великодная субота»), у Туреччині, у турецькому полоні («темниця кам'яная»).
Художні засоби
- повтори:«дівка-бранка, // Маруся, попівна Богуславка», «святий празник, роковий день Великдень», «(Ой) козаки, // Ви, біднії невольники!», «Що в нашій землі християнській за день тепера»;
- риторичні запитання:«Почім ми можем знати, // Що в нашій землі християнській за день тепера?»;
- звертання:«Гей, козаки, // Ви, біднії невольники!», «Гей, дівко-бранко, // Марусю, попівно Богуславко!»
- дієслівна рима (характерно для думи): дбайте – утікайте – не минайте – давайте;
- епітети:«На камені біленькому», «бідних невольників», «роковий день Великдень», «Для роскоші турецької, // Для лакомства нещасного!»
Сподіваємося, проаналізувавши твір «Дума про Марусю Богуславку», ти тепер не лише знаєш його мотиви та характеристики, а й краще розумієш особливості думи як жанру. Хай щастить! :)
Хочеш більше корисних матеріалів для підготовки до ЗНО?Підписуйся на наш канал на Youtube! Там багатеЗНО цікавого :)
