«Повість минулих літ»: аналіз твору, уривки для ЗНО

До вашої уваги літопис “Повість минулих літ” для ЗНО: загальна характеристика твору і скорочені уривки до ЗНО: про заснування Києва і помсту княгині Ольги.

Автор тексту – Дмитро Заєць.

Коротко про “Повість минулих літ”

Жанр: літопис (хронологічний виклад важливих подій із історії Київської Русі).

Автор: Нестор Літописець (чернець Києво-Печерського монастиря, бл. 1055-1113 рр).

Основні мотиви: заклики до єдності Руської землі, любов до неї, занепокоєння через князівські усобиці та напади кочових народів.

Особливості літопису “Повість минулих літ”

  • “Повість минулих літ” – це перший літописний твір про історію й витоки Київської держави, що зберігся. Літописець розповідає напівлегендарну версію заснування Києва, про початки Київської держави, її перших князів тощо.
  • Літопис побудований на особистих спостереженнях автора й розповідях, які він почув;
  • Містить не тільки розповідь про історичні події, але й оповідання, перекази, байки, використовує художні засоби, має художню цінність.

Скорочений переказ “Повісті минулих літ” (уривки для ЗНО)

  1. Уривок про заснування Києва (скорочено)

Плем’я полян, найбільш розумне й тямуще серед інших племен, жило окремо – родами, кожен на своїх землях. І були три брати: Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь.

Сидів Кий на горі, де тепер Боричів узвіз. Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. Хорив – на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім’я старшого брата і назвали його Київ. Був коло міста ліс великий, і ловився там всякий звір.

Дехто, не знаючи, каже, що Кий начебто був перевізником коло Києва, мовляв, був якийсь перевіз з того боку Дніпра; тому й говорили: «На перевіз на Київ». Але якби Кий був простим перевізником, то не ходив би він до Царгорода. А Кий князював і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з почестями.

Київ

Коли ж Кий повертався, він прийшов на Дунай і поставив там невелике містечко, хотів там сісти князювати, та не дали йому навколишні племена. Так і донині називають придунайці те городище — Києвець. Кий же, повернувшись у своє місто Київ, тут і помер. І брати його, і сестра Либідь тут же померли.

Після смерті братів рід їхній став князювати у полян, а в інших племен (древлян, дреговичів та ін.) були свої князі.

2. Уривок про напад хозарів (скорочено)

Після смерті братів Кия, Щека і Хорива полян утискали древляни та інші довколишні племена. Прийшли на землі полян і войовничі хозари й сказали:

— Платіть нам данину.

Поляни подумали і дали від кожного дому по мечу. І віднесли хозари мечі до свого князя і до старійшин своїх і промовили їм:

— От маємо собі нову данину.

Ті ж запитали:
— Звідки?

Вони ж відповіли:

— У лісі, на горах, над рікою Дніпром.

Знов спитали ті:
— А що дали?

Вони показали мечі. І сказали старійшини хозарські:
— Недобра дань, княже! Ми її добились своєю зброєю, яка гостра з одного боку, — шаблями, а в них зброя гостра з двох боків — мечі. Будуть вони збирати данину і з нас, і з інших земель.

І збулось усе: володіють руські князі хозарами і по нинішній день.

Так воно здавна ведеться: володіючи, сам стаєш потім підкореним тим, ким володів.

3. Уривок про помсту княгині Ольги деревлянам (скорочено)

Ольга перебувала в Києві з сином своїм, маленьким Святославом, а воєводою був Свенельд. Сказали ж деревляни(перед тим убивши чоловіка Ольги – князя Ігоря, коли він приходив збирати в них данину): «Ось убили ми князя руського. Візьмемо жінку його Ольгу й віддамо за князя нашого Мала. І Святослава візьмемо і зробимо йому, що хочемо».

І послали деревляни 20 кращих мужів своїх у човнах до Ольги, і пристали вони до берега під Боричевим узвозом. І повідомили Ольгу, що прийшли древляни, і покликала їх Ольга до себе і сказала їм: «Добрі гості прийшли» «Кажіть, чого прийшли сюди?» Відповіли ж древляни: «Мужа твого ми убили, бо був твій муж, як вовк, розкрадав і грабував, а наші князі добрі, бо вони лад навели на древлянській землі, — вийди заміж за нашого князя Мала». Сказала їм Ольга, що їхня промова їй сподобалася і що їм зроблять велику честь, понесуть у човнах на гору, а сама звеліла викопати велику й глибоку яму на дворі.

Княгиня Ольга

На ранок, сидячи в теремі, послала Ольга по гостей. І прийшли кияни до них, і сказали: «Кличе вас Ольга для шани великої». Вони ж відповіли: «Не поїдемо ні на конях, ні на возах і пішки не підемо, а тільки понесіть нас у човні». І понесли їх у човні. Вони ж сиділи, пишаючись.

Принесли їх у двір до Ольги, і, як несли, так і кинули їх в яму разом із човном. І, схилившись над ямою, спитала їх Ольга: «Чи добра вам честь?» Вони ж відповіли: «Гірше Ігоревої смерті». І звеліла Ольга засипати їх живими, і засипали їх.

І послала Ольга до древлян знову, і сказала їм, щоб спочатку прислали до неї найкращих людей, щоб із честю провели її до свого князя. Почувши про це, древляни вибрали кращих мужів і прислали до неї. Коли ж древляни прийшли, Ольга звеліла приготувати їм омовіння, кажучи так: «Помившись, прийдіть до мене». І розтопили піч, і влізли древляни, і почали митися. Тоді зачинили за ними піч. Ольга звеліла зачинити їх, і в тому вогні згоріли всі.

І послала Ольга до древлян із словами, що вона вже йде до них. Вони ж, почувши те, навезли медів багато і заварили їх. Ольга ж, узявши з собою малу дружину, пішла на могилу і плакала там за мужем своїм. І спитали древляни Ольгу: «А де наша дружина, яку ми послали до тебе?» Ольга ж відповіла: «Іде вона за мною з дружиною мужа мого». І коли стали п’яними деревляни, звеліла отрокам своїм пити за них, а сама відійшла вбік і звеліла дружині вбивати древлян. І посікли їх п’ять тисяч. А Ольга повернулась у Київ і зібрала військо.

В літо 946 р. Ольга із сином своїм Святославом зібрала багато хоробрих воїнів і пішла на деревлянську землю. І вийшли древляни супроти неї. І воїни Ольги перемогли древлян. Древляни ж побігли і зачинилися у своїх містах.

Ольга ж ринулася із сином до міста Іскоростеня, бо жителі його убили її чоловіка, і стала із сином своїм навколо міста. І стояла Ольга все літо і не могла взяти місто.

Тоді княгиня послала в місто людей зі словами, що вона нібито вже більше не хоче мститися їм, а хоче тільки взяти невелику данину і, помирившись з деревлянами, піти геть.

Ольга попросила, щоб вони дали їй від двору лише по три голуби і по три горобці. Древляни, зрадівши, зібрали з кожного двору по три голуби і по три горобці і послали до Ольги з поклоном. Ольга ж роздала воїнам — кому голуба, кому горобців — і звеліла до кожного голуба і горобця прив’язати сухий трут, і загорнути його в маленькі хусточки, і ниткою приторочити до кожної птиці. І, коли стало смеркатися, наказала Ольга своїм воїнам випустити голубів і горобців. Голуби ж і горобці полетіли у свої гнізда: голуби у голуб’ятники, а горобці — під стріхи. І тоді спалахнуло все місто. І побігли люди з міста, і звеліла Ольга своїм воїнам хапати їх.

Так вона взяла місто й спалила його, старійшин забрала в полон, інших людей убила, третіх віддала в рабство, решту залишила, щоб платили данину. І наклала на них данину тяжку: платити для Києва і для Вишгорода, бо Вишгород був Ольжиним містом.

Як вам, сподобалось? Напишіть коментар, якщо виникли запитання чи думки.

На нашому сайті можна прочитати про інші твори з української літератури до ЗНО. Усі вони зібрані в одному місці зі списком творів до ЗНО - ось тут.

Аналіз твору ЗНО Уривки Повість минулих літ Українська література

Автор допису: Дмитро Заєць

Вересень, 22, 2019


    Коментарів опубліковано: 4

    • Анастасія

      • Вер 28 13:59

      Чудово! Дякую за інформацію)

    • Тарас

      • Жов 26 16:47

      Не все так однозначно... Глибинна пам'ять нашого народу стерта ворогами більше ніж на три тисячі років... Давні велесовичні літописи понищені недругами (включаючи літописи Нестора) чи приховані Cвятими Отцями, Рахманами-хранителями, у глибоких підземеллях (їх час ще настане)...

      Не все так просто і з назвою кремлівської "східнослов'янської колиски народів" - Русь. Бо така назва - це витвір пізньої візантійської кирилиці, зумисне перекручення велесовичної назви держави Рось (є докази). Тому навіть великий  М. Грушевський не уник імперських впливів Московії та не побачив фальшивості "давньоруських літописів" 15-18 століть, а спробував українізувати їх...

      Не вірите?     Читайте статтю - "Таємниці історії України, або стерта пам'ять українського народу" - http://svitogliad.tilda.ws

    • Тарас

      • Жов 26 16:50

      Не все так просто... Глибинна пам'ять нашого народу стерта ворогами більше ніж на три тисячі років. Давні велесовичні літописи понищені недругами (включаючи літописи Нестора) чи приховані Cвятими Отцями, Рахманами-хранителями, у глибоких підземеллях (їх час ще настане)...

      Не все так просто і з назвою кремлівської "східнослов'янської колиски народів" - Русь. Бо така назва - це витвір пізньої візантійської кирилиці, зумисне перекручення велесовичної назви держави Рось (є докази). Тому навіть великий М. Грушевський не уник імперських впливів Московії та не побачив фальшивості "давньоруських літописів" 15-18 століть, а спробував українізувати їх...

      Не вірите?
      Читайте статтю - "Таємниці історії України, або стерта пам'ять українського народу" - http://svitogliad.tilda.ws

    • Revester

      • Гру 01 06:20

      Так яким чином буле підпалено місто Іскоростень? Трут не самозаймається. Який трут був використаний, що аж все місто загорілось само по собі без іскр? Зазвичай, для загоряння трута необхідні, як мінімум, іскри.