Драма «Мина Мазайло» Миколи Куліша - культовий твір як української літератури, так і драматургії: тут і гостра соціальна сатира, і колоритні персонажі, і яскраві художні деталі (усі ж пам'ятають електричку мухобійку?).
Пропонуємо сьогодні детально розібратися з цим «філологічним водевілем».
Стислий переказ драми «Мина Мазайло»
Перша дія
П’єса починається з розмови Рини Мазайло з її подругою Улею (Розсохою), з якої з’ясовується, що в родині Мазайла відбуваються сварки через «мовне питання». Мокій Мазайло (син Мини Мазайла) дуже захоплюється українською мовою і хоче переробити своє прізвище на Мазайло-Квач, у той час як його батько Мина зневажає все українське, тому прагне змінити своє прізвище, а також хоче найняти вчительку російської мови. Крім того, написано листа до тьоті Моті (родички Мазайлів) у Курськ, щоб вона негайно приїхала і вмовила Мокія змінити погляди.
З’являється мати, яка повідомляє, що листа до тьоті Моті надіслано. Але Рина турбується: чи не краще було б надіслати телеграму? Адже тьотя може поставитися до проблеми недостатньо серйозно! Подруги продовжують розмову, і Рина складає план, щоб Уля закохала Мокія в себе і згодом відвернула його від української мови. Уля сумнівається у своїх силах, але Рина її вмовляє. Вона описує, якою красивою Уля здалася Мокієві.
Мати й дочка обговорюють, який саме текст телеграми найкраще вплине на тьотю Мотю і не потребуватиме великих витрат. Нарешті зупиняються на такому:
«Мрія воскресла. Мина міняє прізвище. Мокій збожеволів укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно».
Подруги знову продовжують розмову про Мокія та Улю.
Обговорення змісту телеграми, яку треба скоротити.
Коли з’являється Мокій, Рина починає діяти. Знайомлячи Улю з Мокієм, вона перероблює її прізвище Розсохина на Розсоху; щоб догодити братові, намагається впевнити його, що Уля дуже цікавиться українською мовою. Уля тільки ніяковіє. Мокій із захопленням розповідає про означення і звучання різних українських слів, про важливість збереження чистоти мови. Уля уважно його слухає. Рина намагається продовжити спілкування брата з Улею і просить його сходити з подругою у кіно.
Мати пропонує скоротити текст телеграми таким чином:
«Катастрофа. Мока українець. Мина. Негайно приїзди».
Мати і дочка сваряться.
Мазайло розказує родині про свої переживання: він так натерпівся в загсі, просто серце вискакує з грудей. Далі повідомляє, що прізвище йому таки поміняють. Сім’я приміряє різні прізвища: Алмазов, Тюльпанов... Рина боїться, що Мокій улаштує скандал. Батько сердиться. Домовляються скликати родичів на сімейну раду, а поки що не казати про майбутні зміни до публікації «виправлених» прізвищ. « — Прощай Мазайло, здрастуй...»
Мокій закінчує: «— Мазайло-Квач, наприклад». Він продовжує перебирати різноманітні типово українські прізвища.Уля повідомляє Рину, що вона йде з Мокієм у кіно.
Друга дія
Рина весь час умовляє Улю прискорити процес «закохування» Мокія. Мокій до цього часу не здогадується про плани батька змінити прізвище.
Тим часом до Мини приходить учителька російської мови Баронова-Козино, від якої Мокій і чує вперше про майбутні зміни. Мокій обурений.
Вчителька даремно намагається навчити Мину правильної російської вимови — у того нічого не виходить. Ще більше ускладнює обставини тьотя Мотя, яка приїхала з Курська. Вона зневажливо ставиться до всього українського, чим безперестанку дратує Мокія. Приїжджає і брат Мини дядько Тарас (український націоналіст).
Третя дія
Рина попереджає Улю, що настав вирішальний момент у їхньому житті.Тьотя Мотя викликала Мокія на дискусію. Мокій же запросив ще й своїх друзів-комсомольців (вони виступають за «українізацію», тому засуджують ідею Мини змінити прізвище на російське). З-за дверей чути крики. Але в особі Улі Рина більше не може знайти однодумця, бо подруга закохалася в Мокія й вже сама захоплена українською мовою.
Дядька Тараса (який виступає за все українське) звинувачують у шовінізмі, що дуже його дратує.
Дискусія з приводу українізації триває.
Четверта дія
Уля розказує Рині, як їй удалося привернути до себе серце Мокія. Виявляється, вона відшукала у бібліотеці вірша, якого Мокій давно не міг знайти. Закоханий Мокій запропонував їй жити разом. Рина планує, як використати почуття Мокія, і намовляє Улю поставити йому таку умову: або він міняє прізвище, або вона їде до тітки в Одесу. Але Уля не змогла цього зробити.
Мина Мазайло вичитує в газеті, що зміна прізвища вже відбулася. Рина, Мазайлиха і тьотя Мотя божеволіють від радості. Разом з Миною вони починають перевдягатися, уявляючи різні способи звучання свого нового прізвища: Мазєніни і т. д. Їхні репліки закінчуються рядками з того російського вірша, за допомогою якого вчителька вчить Мину правильно говорити російською мовою. Але замість «ґ» Мина все одно вимовляє «к». Газету вставляють у раму.
Дядько Тарас почуває себе непотрібним. За дверима своєї кімнати страждає Мокій. Приходить привітати Мину вчителька російської мови. З’являються комсомольці разом із Улею. Їм пропонують прочитати радісну звістку в газеті, але один з них читає:
«За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазєніна...»
Усі розгубилися, а Мина закляк. Уля каже Мокієві, що більше ніколи не поїде до тітки, а залишиться з ним.
Аналіз драми «Мина Мазайло»
Рік
1929
Літературний рід
Драма.
Жанр
Сатирична комедія.
Тема
Зображення міщанства й українізації в Україні у 20-і роки ХХ ст.
Ідея
Викриття суспільних антиукраїнських явищ, національної упередженості й зверхності (великодержавного шовінізму).
Сюжет
Харківський службовець "Донвугілля" Мина Мазайло хоче змінити своє українське прізвище на престижніше — російське Мазєнін, а його син Мокій, котрий «збожеволів від своєї укрмови», намагається йому перешкодити. Підтримує Мокія тільки національно свідомий українець дядько Тарас із Києва. На боці Мини його дружина Килина, дочка Рина, тітка Мотя, викликана з Курська (тітка Мокія і Рини по матері).
Врешті-решт, Мину Мазайла звільняють з посади «за систематичний і зловмисний опір українізації».
Місце дії
Харків
Композиція
4 дії.
Особливості:
- драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і російських прізвищ;
- немає позитивних персонажів (дядько Тарас сумнівається у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокія теж не можна назвати патріотом: українська мова цікавить його з наукової точки зору);
- сюжет перегукується з п'єсою Мольєра «Міщанин-шляхтич» та трагікомедією Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля».
Літературознавці про п’єсу
Лесь Танюк: «Філологічний водевіль – комедія «Мина Мазайло», яку важко перекласти на будь-яку іншу мову, бо сюжет її збудовано на зіставленні української та російської мов. Саме ця двомовність і є її естетичним ключем».
Юрій Шевельов: «Український театр дістав свою найкращу комедію, може, свою єдину комедію, якщо властивістю комедії вважати легкість, грайливість, ритмічність, грацію на підложжі глибокого змісту».
Головні герої
Харківський службовець Мина Маркович Мазайло та його родина: дружина Лина, син Мокій, дочка Рина; тітка Мотя (Мотрона Розторгуєва); дядько Тарас; подруга Рини Уля Розсоха; гімназійна вчителька Баронова-Козино.
Характеристика персонажів драми «Мина Мазайло»
Мина Мазайло
Мина Мазайло – українець за походженням, міщанин, харківський службовець.
Він вирішує змінити своє українське «плебейське» прізвище на щось більш милозвучне, російське. Він вважає, що саме прізвище стає на заваді його щастю, не дає отримати підвищення на службі, що через прізвище до нього ставляться без належної поваги. Для Мини українське прізвище – показник низького походження, ніби натяк на «другосортність» людини.
Він легко забув свій славний козацький рід, бо в його міщанському оточенні та соціальній ситуації того часу (а це вже радянські часи, які пропагували зовсім інші цінності) це було неактуально. Українізацію він сприймає так:
«Серцем передчуваю, що українізація – це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».
Він, його дружина та дочка смішні, бо відхрещуючись від усього українського, виставляючи себе «руськими», вони разом із тим навіть не вміють правильно розмовляти російською мовою. У своїх намаганнях вплинути на сина Мокія Мина дуже агресивний:
«Заставлю! Виб’ю з голови дур український! А як ні – то через труп переступлю. Через труп!»
Мокій Мазайло
Мокій Мазайло – син Мини Мазайла, його повна протилежність. Він захоплюється багатством та красою української мови, чим доводить батька до сказу. Мокій постійно читає українською та дивиться українське кіно, його обурюють помилки, яких припускаються на афішах:
«Побачу ото неправильно писану афішу, вивіску або таблицю – і досади тобі на цілий день. А які жахливі афіші трапляються, як перекручують українську мову».
Він постійно звертається до словників, розкриває значення слів та фраз, перекладає російські вирази. У вуста Мокія М. Куліш уклав багато своїх думок та переживань за долю та чистоту української мови.
Мокій виступає категорично проти зміни прізвища на російський лад і, навпаки, пропонує додати до нього втрачену частку Квач, бо це «почесне та трудове» прізвище. І всім цим він мало не зводить решту членів родини з розуму.
Проте й Мокія не можна назвати позитивним героєм. Він непривабливий, коли сперечається з батьком та дядьком Тарасом, бо поводиться грубо та нестримано. Він настільки закоханий у мову, що помічає Улю лише через те, що вона також показує цікавість до неї:
«А як хочеться знайти собі друга, такого теплого, щирого, щоб до нього можна було промовитись словом з Грінченкового словника та й з власного серця» (Мокій до Улі).
Лина та Рина Мазайло
Жінка Мини Килина та його дочка Рина – типові банальні міщанки, що поділяють зневагу Мини до всього українського, вони копіюють шляхетних дам, кокетують, ахають та хапаються за серце. Проте між собою гризуться, як собаки, зовсім не поважають одна одну.
Їхнє життя складається з пліток, підглядань, обговорення нарядів тих, хто «добре влаштувався у житті». Усе, що суперечить їхнім поглядам, піддається жорсткому осуду. При цьому Рина досить підступна, вона вмовляє подругу Улю закохати в себе Мокія та через шантаж змусити його змінити своє ставлення до прізвища:
«Він на тебе словами, віршами, ідеологією, а ти на нього базою… Тим-то і поклалась я на тебе, Улько, що ти маєш такі очі, губи, взагалі прекрасну базу маєш».
Уля Розсохина
Уля Розсохина – подруга Рини Мазайло, дівчина, що закохалася в Мокія Мазайла. Уля виділяється з-поміж інших персонажів тим, що вона на початку твору зовсім байдужа до українізації, вона про це не задумувалася. Її бабуся – українка, проте сама Уля вже не може й українського «г» вимовити. Її мати інколи вдома за звичкою говорить українською. Цьому всьому дівчина не надавала великого значення. Вона цікавилася женихами та красивим одягом.
Проте під впливом Мокія вона починає щиро цікавитися українською мовою, розуміти її красу та багатство. Уля, мабуть, символізує неупереджене ставлення до всього українського: для неї це не політичне питання, як для решти, а щире захоплення. Вона уже й сама ходить по бібліотеках та читає українські книжки. Проте, можливо, це трапилося тільки тому, що Уля закохалася у Мокія.
Тьотя Мотя
Тьотя Мотя – родичка Мазайлів із Курська – вийшла за межі твору та пішла у народ як прізвисько. Це груба, неосвічена жінка, вороже налаштована до всього українського, проте на рідкість вперта у своїх поглядах. Вона за походженням також українка, проте вважає себе «руською», а українську мову – «австріяцькою вигадкою», не визнає руськими галичан.
Тьотя Мотя – саркастична, гостра на язик. Її репліки добре характеризують її примітивну натуру:
«По-моєму прілічнєє бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной».
«Дивлюсь - не «Харьков», а «Харків!» Нащо ви нам іспортілі город?».
«Да єтого не может бить, потому што єтого не может бить нікада».
Дядько Тарас
Дядько Тарас – брат Мини Мазайла. Як і тьотя Мотя, дядько Тарас – гротескна фігура. Він – прихильник старовини, козаччини, та не хоче брати в розрахунок сучасні умови життя.
Незважаючи на глибоке знання історії та мови, любов до українського, після суперечки з тіткою Мотрею він змінює свою позицію і голосує за зміну прізвища. Для нього головне, аби залишився корінь «маз» як показник його роду. Дядько Тарас вважає, що радянський уряд за допомогою оманливої політики українізації хоче виявити всіх українців, щоб їх знищити:
Не дарма драма "Мина Мазайло" є сатиричною. А ви помітили, як влучно Микола Куліш висміює нетерпимість до власної мови і культури серед українців?
Якщо вам сподобався цей розбір, запрошуємо прочитати аналіз іншого твору, який вплинув на драму Миколи Куліша:
Хочеш більше корисних матеріалів для підготовки до ЗНО?Підписуйся на наш канал на Youtube! Там багатеЗНО цікавого :)
