Василь Симоненко «Лебеді материнства»: текст поезії та аналіз для ЗНО

A A A A

Продовжуємо говорити про видатного поета-шістдесятника! Сьогодні аналізуємо вірш Василя Симоненка «Лебеді материнства».

Це чудовий зразок громадянської лірики, написаної, що цікаво, у формі колискової. Не надто звичне поєднання, чи не так? Тож погляньмо трішки ближче на цей твір 📔📖

Читати вірш «Лебеді материнства»

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

1962

Аналіз поезії «Лебеді материнства»

Ідея

Ідея вірша «Лебеді материнства» – уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.

Тема

Тема твору «Лебеді материнства» – відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.

Вид лірики

Мати в колисковій прищеплює синові любов до Батьківщини. Отже, вид лірики – громадянська.

Стиль

Стиль – модернізм.

Особливості композиції поезії «Лебеді материнства»

Умовно цей монолог ліричного героя можна поділити на 2 частини:

У першій частині мати заколисує свою дитину оповідками про рожевих лебедів, які присипляють хлопчика.
У другій – мати висловлює свої побажання й побоювання щодо того, якою людиною виросте її син, таким чином розповідаючи вже про майбутнє, а не про те, що відбувається зараз у колисці.

Художні засоби

епітети:«зорі сургучеві», «мавки чорноброві»;
метафори та уособлення: лебеді «лоскотали марево», казка «заглядає в шибу»;
повтори:«Виростеш ти, сину» – «Виростуть з тобою приспані тривоги»; «Можна все на світі вибирати» – «Вибрати не можна»;
символи: лебеді – символ любові та вірності; верби і тополі, білява хата – символи України;
звертання:«біжи, досадо, не вертай до хати»; «Можна все на світі вибирати, сину».

У вірш «Лебеді материнства» Василь Симоненко заклав невимовну любов до свого сина, Леся (сам поет ріс без батька). Ці ніжні почуття дуже відчуваються в колисковій, ніби її розповідає сам тато, який її написав. У ній же – прагнення передати дитині свою любов до Батьківщини, яка була справді важливою для Василя.