«Два кольори» Дмитра Павличка: текст поезії-пісні й аналіз до ЗНО

A A A A

«Два кольори» — мабуть, найвідоміший вірш Дмитра Павличка, що став піснею. Ми впевнені, що її слова чули всі. Проте радимо прочитати текст ще раз і насолодитися красою й милозвучністю української поезії.

Читати вірш «Два кольори»

Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Мене водило в безвісті життя,

Та я вертався на свої пороги,

Переплелись, як мамине шиття,

Мої сумні і радісні дороги.

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Мені війнула в очі сивина,

Та я нічого не везу додому,

Лиш згорточок старого полотна

І вишите моє життя на ньому.

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

1964

Також тут можна послухати пісню у виконанні неймовірної Квітки Цісик. Музику до вірша написав композитор Олександр Білаш.

Аналіз поезії «Два кольори»

Ідея

Ідея вірша — уславлення української вишивки як національного оберега, возвеличення синівської й материнської любові.

Тема

Тема твору — роздум про дороги життя й повернення до рідного порогу.

Жанр

Жанр — ліричний вірш, народна пісня літературного походження.

Вид лірики

Здебільшого можна почути, що поезія Дмитра Павличка за видом лірики — особиста (інтимна), адже в ній йдеться про почуття в сім’ї й переживання ліричного героя.

Утім вона має також риси філософської (роздуми про життєві негаразди) й патріотичної (елемент національної символіки) лірики.

Стиль

Модернізм.

Ліричний герой

Поезія «Два кольори» — це своєрідний спогад ліричного героя на схилі літ. Поезія починається з моменту юності, коли він «збирався навесні піти у світ незнаними шляхами» й отримав від матері вишиту сорочку.

Далі ліричний герой Павличкового вірша оповідає про дороги життя, з яких він завжди «вертався на свої пороги», тобто не втрачав себе, материного благословення і зв’язку з рідним домом через оберіг-сорочку. У фіналі він повертається додому в поважному віці з найдорожчим серцю згорточком полотна.

В образі ліричного «я» у вірші «Два кольори» поет втілив риси вдячного сина-українця, який вистояв проти життєвих труднощів й не забув рідного дому.

Образ вишитої сорочки

У поезії «Два кольори» Дмитро Павличко звернувся до образу вишитої сорочки. Вишиванка — давній український оберіг. Вона символізує материнську любов й турботу, зв’язок з батьківщиною.

У вишиванці втілено символіку кольорів:

червоний — любов, щастя, кров:
чорний — журба, земля, матеріальні блага.

Художні засоби у вірші «Два кольори»

символізм: вишита сорочка, дороги;
епітети:«незнаними шляхами», «червоними і чорними нитками», «мамине життя», «сумні і радісні дороги», «старого полотна»;
метафори:«переплелись … дороги», «війнула в очі сивина», «червоне — то любов, а чорне — то журба»;
уособлення:«Мене водило в безвісті життя»;
рефрен:«Два кольори мої, два кольори, // Оба на полотні, в душі моїй оба, // Два кольори мої, два кольори: // Червоне — то любов, а чорне — то журба»;
порівняння:«Переплелись, як мамине шиття»;
антитеза:«Червоне — то любов, а чорне — то журба», «Мої сумні і радісні дороги»;
інверсія:«Мене водило в безвісті життя», «Мені війнула в очі сивина».