«Балада про соняшник» Івана Драча: читати вірш, аналіз для ЗНО

«Балада про соняшник» Івана Драча: читати вірш, аналіз для ЗНО

15 жовтня 2021 | Марія Русановська |

Сьогодні зануримося у світ твору «Балада про соняшник» Івана Драча. Це єдина модерна балада з переліку літератури до ЗНО. Її автора називають «сонячним поетом».

До речі, Івана Драч належить до покоління шістдесятників. «На всі двісті» готові поділитися цікавою інформацією та сонячним настроєм 😌☀️

Читати твір «Балада про соняшник»

В соняшника були руки і ноги,

Було тіло, шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки з вітром,

Він вилазив на грушу,

і рвав у пазуху гнилиці,

І купався коло млина, і лежав у піску,

І стріляв горобців з рогатки.

Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вуха воду,

І раптом побачив сонце,

Красиве засмагле сонце,-

В золотих переливах кучерів,

У червоній сорочці навипуск,

Що їхало на велосипеді,

Обминаючи хмари на небі…

І застиг він на роки й століття

В золотому німому захопленні:

— Дайте покататися, дядьку!

А ні, то візьміть хоч на раму.

Дядьку, хіба вам шкода?!

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

1962

Аналіз вірша «Балада про соняшник» Івана Драча

Ідея

Ідея твору — уміння бачити красу в повсякденні; возвеличення ролі поезії, творчості й натхнення в житті людини.

Тема

Тема поезії — зустріч хлопчиська-соняшника з поезією-сонцем, що втілює народження митця.

Жанр

За жанром твір Івана Драча ― це модерна балада. Поет осучаснив фольклорний жанр, який, утім, зберігає свої характерні риси:

  • метаморфози (перевтілення);
  • драматизм.

Форма вірша

За формою «Балада про соняшник» ― верлібр.

Отож, це один із двох неримованих віршів у програмі ЗНО. А ось стаття про інший верлібр:

Василь Голобородько «Наша мова»: читати повністю вірш, що таке верлібр?

Вид лірики

Хоча цей твір ліро-епічний (є сюжет), це філософська лірика, адже автор осмислює красу повсякдення й формування митця.

Герої та образи

  • сонце — давній символ світла й енергії. У вірші «Балада про соняшник» воно втілює творчу енергію, ідеал прекрасного.
  • соняшник — «маленька копія» сонця — нагадує про можливість людини творити прекрасне.
  • хлопчисько — втілення дитячої наївності, несформованості, допитливості в пізнанні світу, безтурботності.
  • дядько як олюднений образ сонця втілює дорослість, зрілість, є взірцем для дитини.

Сюжет і композиція

«Балада про соняшник» композиційно містить дві частини:

  • Перша частина твору — розповідна, значно більша за обсягом. У ній сконцентрований основний сюжет. Коротко переповісти її можна так:

Був собісоняшник. Незвичайний соняшник з руками й ногами. Він поводився, як звичайнийхлопчик, бо перетворився на нього. Його життя минало безтурботно, поки він не побачив дуже красивесонце. Воно було в червоній сорочці і їздило на велосипеді. Він зупинився в захопленні, просячи сонце-дядька покататися на його велосипеді.

  • Друга частина поезії «Балада про соняшник» пояснює те, що відбувається в першій. Вона складається з чотирьох останніх рядків. Починається із звертання: «Поезіє, сонце моє оранжеве!»

Отже, ми розуміємо, що фантастична, на перший погляд, історія про хлопчиська-соняшника має алегоричне підґрунтя. Насправді йшлося про зустріч дитини з прекрасним — про народження митця:

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

Художні засоби вірша «Балада про соняшник» Івана Драча

  • анафора:
    «Він бігав наввипередки з вітром, //Він вилазив на грушу, //і рвав у пазуху гнилиці, // І купався коло млина,і лежав у піску»;
  • символізм:
    сонце, соняшник;
  • кольоросимволізм:
    зелений — юність, червоний — натхнення, золотий — багатство, оранжевий — життєдайність;
  • метафора:
    «щоб стати навіки соняшником»;
  • уособлення:
    «В соняшника були руки і ноги, // Було тіло, шорстке і зелене. // Він бігав наввипередки з вітром, // Він вилазив на грушу, // і рвав у пазуху гнилиці, // І купався коло млина, і лежав у піску, // І стріляв горобців з рогатки»;
  • гіпербола:
    «І застиг він на роки й століття // В золотому німому захопленні»;
  • епітети:
    «шорстке і зелене тіло», «красиве засмагле сонце», «золоті переливи кучерів», «червона сорочка», «золоте німе захоплення», «сонце моє оранжеве»;
  • риторичні звертання-оклики:
    «Дайте покататися, дядьку!», «Поезіє, сонце моє оранжеве!»;
  • риторичне запитання:
    «Дядьку, хіба вам шкода?!»;
  • інверсія:
    «В соняшника були руки і ноги, // Було тіло, шорстке і зелене».

***

Ось таким сонячно-незабутнім є «Балада про соняшник» митця-шістдесятника Івана Драча. Одинадцятикласники часто кажуть, що його не сплутаєш із жодним іншим віршем із програми ЗНО. Сподіваємось, що від сьогодні з цим погоджуєшся і ти.

А ще читай наш аналіз іншого програмового твору «Страшні слова, коли вони мовчать» Ліни Костенко. До слова, ця поетеса також шістдесятниця.

Хочеш більше корисних матеріалів для підготовки до ЗНО?Підписуйся на наш канал на Youtube! Там багатеЗНО цікавого :)


Поезія ЗНО Іван Драч Література

Коментарів: 0