Пісні на ЗНО? Так, будь ласка! Сьогодні аналізуємо твір «Віють вітри», який написала Маруся Чурай – Українська Сапфо, Дівчина з легенди. Або, словами Ліни Костенко, «Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа».

Читати текст «Віють вітри»

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться,

Ой як болить моє серце,

А сльози не ллються.

Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу.

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя,

Серцю легше буде,

Хто щасливим був часочок,

По смерті не забуде…

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі,

Чи щаслива та билинка,

Що росте на полі?

Що на полі, що на пісках,

Без роси, на сонці?

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!

Де ти, милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди подивися.

Полетіла б я до тебе,

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе

З горя висихаю.

До кого я пригорнуся,

І хто приголубить,

Коли тепер того нема,

Який мене любить?

Аналіз твору «Віють вітри»

Жанр

«Віють вітри» – це пісня про кохання. Чому так? Нижче пояснення 👇

Ідея

Ідея пісні «Віють вітри» – співчуття дівчині, яка втратила коханого; возвеличення відданої любові.

Тому це пісня про кохання.

Тема

Тема твору – любов дівчини до козака, очікування його та страждання від розлуки.

Герої та образи

«Віють вітри» ведеться від імені дівчини, яка сумує за своїм коханим – козаком.

Художні засоби

• риторичні звертання (до милого): «Озовися!», «Прийди подивися»;
• риторичні питання:«Де ти, милий, чорнобривий?», «Коли тепер того нема, // Який мене любить?»;
• риторичні оклики:«Тяжко жити без милого // І в своїй сторонці!»;
• асонанс:«Де ти, милий, чорнобривий?», «Прийди подивися»;
• епітети:«віють буйні», «в лютім горі»;
• метафори:«Віють вітри», «дерева гнуться», «А сльози не ллються», «З горя висихаю».

Важливе: Іван Котляревський використав пісню як вступну арію Наталки Полтавки в однойменній драмі, за якою композитор Микола Лисенко пізніше написав оперу. Послухати її у виконанні української співачки Марії Стеф'юк можна за цим посиланням. А про програмову драму Котляревського читай тут: